Цистит: причини, симптоми та методи лікування

Цистит — це запальне захворювання сечового міхура, яке найчастіше зустрічається в жінок, але також діагностується в чоловіків та дітей. Патологія має інфекційну природу в більшості випадків, але може бути спричинена й неінфекційними чинниками. Цистит — одна з найпоширеніших причин звернення до уролога. Розберемося в питаннях причин, ознак, правил постановки діагнозу та лікування цього захворювання.

Від чого виникає цистит?

До основних причин розвитку циститу належать інфекційні та неінфекційні чинники.

Інфекційні мають на увазі участь певних мікроорганізмів. Найчастіший збудник циститу — кишкова паличка (Escherichia coli), яка з кишківника проникає в сечовий міхур через уретру. Також причинами можуть бути: Klebsiella, Proteus, Staphylococcus saprophyticus. Рідше причинами патології є збудники інфекцій, що передаються статевим шляхом Chlamydia trachomatis і Neisseria gonorrhoeae.

Неінфекційні чинники включають хімічне подразнення, спричинене засобами особистої гігієни, та приймання деяких медикаментів. Наприклад, циклофосфамід може спричиняти геморагічний цистит.

Також до списку причин відносять анатомічні чинники, що провокують розвиток захворювання. У жінок це може бути коротка уретра, близькість уретри до піхви та ануса, а в чоловіків — гіпертрофія простати, що призводить до обструкції сечового міхура.

Супутні захворювання, такі як сечокам’яна хвороба, цукровий діабет, що створює сприятливе середовище для зростання бактерій, порушення імунітету та переохолодження — можуть стати причиною циститу.

Психосоматика теж може грати роль виникнення захворювання, оскільки стреси й емоційні навантаження здатні послабити імунітет, що підвищує ймовірність розвитку запалення.

Цистит: симптоми

Ознаки патології залежать від її форми. Загальні прояви гострого циститу в дітей, чоловіків та жінок:

дизурія (болюче, прискорене сечовипускання);
імперативні позиви (різке бажання випорожнити сечовий міхур);
біль у надлобковій ділянці;
почуття неповного спорожнення;
піурія (помутніння сечі внаслідок гнійних виділень);
гематурія (кров’янисті виділення в сечі) при тяжкому перебігу.

Для хронічної форми характерні менш виражені симптоми, а також можливі періоди ремісії.

Інфекційний та запальний процеси можуть передаватися висхідним шляхом, що призведе до ураження інших тканин та органів сечовивідної системи. Так, можуть з’явитися такі симптоми: лихоманка, озноб, біль у попереку, рясні виділення та вимушене положення у напівзігнутому стані. В такому випадку потрібно негайно звернутися до лікаря, бо ці прояви можуть вказувати на розвиток пієлонефриту.

У дітей цистит має ті самі ознаки, що й у дорослих чоловіків та жінок. Але температура в дитячому віці спостерігається набагато частіше, ніж у дорослих, та може підійматися до 38°C вже на початку захворювання.

Цистит: класифікація

Цистит за МКХ 10 належить до блоку N30. Залежно від типу код може змінюватися від 30.0 до 30.9. Також у діагнозі можуть додаватися інші коди МКХ 10 — R31 (за наявності гематурії) і B95-B98 (залежно від збудника).

Класифікується цистит за різними критеріями, включаючи етіологію, характер перебігу, особливості ураження тканин та наявність ускладнень. Основні види цистита:

за перебігом хвороби:
- гострий цистит — розвивається раптово, характеризується більш вираженою клінікою;
- хронічний цистит — має більш тривалий перебіг, з періодами ремісії та загострень, частіше є первинно-хронічним або розвивається як ускладнення гострого циститу.

з етіології:
- інфекційний цистит — спричиняється бактеріями (найчастіше E. coli), вірусами, грибками (Candida), паразитами;
- неінфекційний цистит — алергічний, променевий (після радіотерапії), хімічний (реакція на токсини, лікарства) та травматичний (наприклад, після катетеризації).

за характером ураження тканин:
- катаральний цистит — поверхневе запалення слизової оболонки;
- геморагічний цистит — супроводжується пошкодженням судин та появою крові в сечі;
- інтерстиціальний цистит — глибоке ураження м’язового шару сечового міхура, що часто супроводжується хронічними болями;
- гангренозний цистит — некроз тканин, рідкісна, але вкрай важка форма.

з локалізації:
- шийний цистит — вражає область шийки сечового міхура;
- тригоніт — запалення в ділянці трикутника Льєто;
- дифузний цистит — охоплює всю стінку сечового міхура.

за провокуючими чинниками:
- первинний цистит виникає самостійно, без супутніх патологій;
- вторинний цистит — розвивається як результат інших захворювань (наприклад, сечокам’яної хвороби, стриктур уретри, пухлин).

І це не всі види циститів, також зустрічається ускладнений, неускладнений та інші.

Цистит: діагностика

Діагноз цистит ставиться виходячи зі збору анамнезу, фізикального огляду, результатів лабораторних і інструментальних методів діагностики.

До лабораторних досліджень належить загальний аналіз сечі (ЗАС) та посів. По ЗАС показниками розвитку патології є — лейкоцитурія, бактеріурія, мікрогематурія, а посів дозволить ідентифікувати збудника та визначити чутливість до антибіотиків.

Інструментальні дослідження в рамках діагностики включають УЗД органів сечовидільної системи для виключення пухлин, каміння або аномалій та цистоскопію при хронічному або рецидивному циститі. Тільки після збирання всіх даних лікар зможе поставити найбільш точний діагноз.

Цистит: лікування

Щоб зрозуміти, як лікувати цистит у жінок, чоловіків та дітей, необхідно визначити його форму. Основний принцип спрямований на усунення інфекції, усунення симптомів та запобігання рецидивам.

Так, лікування інфекційного гострого циститу передбачає застосування антибактеріальної терапії, знеболювальних та спазмолітиків. Додатково потрібне збільшення споживання рідини для вимивання бактерій, дієта (іноді).

Що приймати від циститу з антибіотиків, залежатиме від індивідуальної чутливості до них. Найчастіше призначають препарати похідних фосфонової кислоти, пеніциліну та макролідів.

Ускладнений цистит або наявність супутніх чинників (діабет, каміння) потребує застосування в лікуванні антибактеріальних препаратів фторхінолонового ряду. Також призначають анальгетики, холінолітики, медикаменти для розслаблення детрузора.

Хронічний цистит слід лікувати тривалим курсом низьких доз антибіотиків, особливо за наявності частих рецидивах. Лікар також може призначити як лікування діуретики, протизапальні рослинні препарати або настої для покращення та почастішання діурезу. Важливо встановити причину частих рецидивів та провести імунотерапевтичну терапію.

Протокол лікування може бути різним залежно від результатів діагностики та індивідуального перебігу патології конкретного пацієнта.

Чим небезпечний цистит?

Цистит — це не просто тимчасовий дискомфорт. Без своєчасного лікування він може призвести до серйозних ускладнень. Основне, чим небезпечний цистит — розвиток інтерстиціального циститу та пієлонефриту.

Інтерстиціальний цистит — це рідкісне, але важке ускладнення, при якому запалення вражає глибокі шари стінки сечового міхура. Він викликає хронічні болі та часті позиви до сечовипускання, які часто не піддаються стандартному лікуванню.

Пієлонефрит — це інфекційне захворювання, що розвивається в різних структурах нирок. На жаль, інфекція здатна підійматися висхідним шляхом, вражаючи паренхіму, канальця та інші структури. Пієлонефрит супроводжується лихоманкою, болем у ділянці нирок і вимагає термінової медичної допомоги.

Неправильне або незавершене лікування гострого циститу часто стає причиною його хронізації. Це проявляється періодичними загостреннями, зниженням якості життя та можливим ушкодженням тканин сечового міхура. А хронічний цистит може сприяти утворенню каменів у сечовому міхурі через порушення обміну речовин та застійні явища.

Тривале запалення стінок сечового міхура призводять до зниження еластичності, що із часом призводить до зменшення його обсягу. Це спричиняє прискорене і хворобливе сечовипускання, аж до нетримання.

У важких випадках запалення ушкоджує кровоносні судини стінки сечового міхура, спричиняючи гематурію (домішки крові в сечі). Цей стан може призвести до анемії або вимагати хірургічного втручання. В IRIMI Group & Medical Plaza є кваліфіковані та досвідчені урологи, які проводять операції будь-якої складності.

Особливості протікання та лікування циститу в чоловіків та жінок

Цистит у чоловіків та жінок має свої відмінності. Це можна пов’язати з анатомічними відмінностями сечостатевої системи. Відмінності впливають на частоту захворювання, клініку, а також підходи до лікування.

У жінок цистит зустрічається значно частіше, особливо в репродуктивному віці. Це пов’язано з короткою уретрою, близьким її розташуванням до піхви та ануса, що полегшує проникнення бактерій у сечовий міхур.

Захворювання в жінок має швидкий перебіг та гострий характер запалення. Крім основних причин розвитку, також призвести до циститу можуть вагітність (через зміни в гормональному фоні та механічного тиску на сечовий міхур) та постменопауза (через дефіцит естрогенів).

У чоловіків цистит зустрічається рідше й зазвичай є вторинним. Основні причини — патології передміхурової залози (простатит, аденома), стриктури уретри або сечокам’яна хвороба. Початок циститу поступовий, а біль найчастіше спостерігається в промежині та іррадіює в статевий член або анальну ділянку.

Правила того, як лікувати цистит у жінок і чоловіків, також різні.

Профілактика циститу

Цистит можна запобігти, використовуючи різні методи профілактики. Ці заходи можна розділити на кілька категорій: поведінкові, медичні та гігієнічні.

До поведінкових відносять регулярне сечовипускання, вживання достатньої кількості води та уникнення переохолодження. До гігієнічних заходів — регулярну зміну спідньої білизни. Жінкам також важливо підмиватися спереду назад і мочитися відразу після статевого акту, щоб запобігти попаданню бактерій до уретри. Медичні заходи — це регулярні профілактичні огляди в лікаря, приймання фітопрепаратів та лікування супутніх захворювань.

IRIMI Group

E-mail і адреса

Телефон

Cоцмережі

* результати лікування індивідуальні та залежать від особливостей організму кожного пацієнта.

Заказать звонок