Урогінекологія

Урогінекологія

Нетримання сечі – це не норма. Подбайте про своє здоров’я вже зараз!

В останні роки питання тазової хірургії в гінекології набувають особливе значення.

Це обумовлено тим, що у порожнині тазу знаходиться велика кількість анатомічних структур, що тісно пов’язані між собою – жіночі репродуктивні органи зі зв’язковим апаратом, сечоводи, сечовий міхур, петлі кишківника, великі судини та нерви.

Операції на цих органах відносяться до різних розділів хірургії – загальна хірургія, гінекологія, урологія, судинна хірургія та інші. Тож традиційно їх виконують різні спеціалісти.

Проте зараз тазова хірургія виділяється в окремий підрозділ хірургії і багато спеціалістів високого рівня проводять втручання одразу на декількох з цих органів. Тому тазовий хірург повинен не тільки досконало знати анатомію усього тазового простору, але й мати досвід у проведенні операцій на будь-яких  тазових органах.

В урогінекології ми часто зустрічаємося з патологією, яка перебуває на стику гінекологічної та урологічної спеціальностей – зокрема, це нориці, які виникають після перенесених оперативних втручань або після проведення променевої терапії. Крім того, при онкологічних захворюваннях та тазовому ендометріозі часто бувають уражені одразу декілька тазових органів. Тож, для лікування таких патологій потрібні фахівці, які мають достатні знання у проведенні операцій на кожному з уражених органів.

Свищ (нориця) – це тонкий патологічний канал, через який з’єднуються два порожнисті органи – найчастіше це піхва та сечовод, піхва та сечовий міхур.

Міхурово-піхвовий свищ – це патологічне сполучення між сечовим міхуром і піхвою.Три найчастіші причини його виникнення – травми при операціях, травми під час пологів та наслідки променевої терапії. У жінок з таким захворюванням відбувається постійне мимовільне підтікання сечі з піхви і, залежно від розмірів нориці, самостійне сечовипускання може взагалі бути відсутнім. Також цей стан часто супроводжується запаленням слизової оболонки піхви через постійний контакт із сечею.

Якщо такий свищ є наслідком травми під час проведення операції, то підтікання сечі може початися і в перші дні після операції, але найчастіше це 7-11 день післяопераційного періоду.

Для лікування цього захворювання ми виконуємо малоінвазивну пластику міхурово-піхвового свища з його ушиванням. Вона може проводитися черезміхуровим та вагінальним доступами, проте малоінвазивний (лапароскопічний) метод набагато ефективніший, адже він забезпечує якісну візуалізацію операційного поля та більш комфортний доступ для хірурга. Особливо ці переваги важливі в тих випадках, коли свищ має довгий і тонкий хід, який практично неможливо ефективно усунути іншими методами.

Сечовідно-піхвовий свищ. Такий свищ з’являється між стінкою сечоводу і піхвою і іноді може не давати про себе знати протягом декількох місяців після початку захворювання. Формування сечовідно-піхвового свища може відбуватися при пошкодженні стінки сечоводу під час гінекологічної операції, при проведенні урологічних маніпуляцій на сечоводі, а також як наслідок променевої терапії. Основним симптомом, як і у випадку з міхурово-піхвовою норицею, є підтікання сечі з піхви. Однак, при сечовідно-піхвовій нориці підтікання зазвичай менш виражене, воно може турбувати жінку не постійно, а відбуватися лише паралельно зі звичайним сечовипусканням.

При лікуванні сечовідних нориць формується цистонеоанастомоз – проводиться видалення ураженої ділянки сечоводу та пересадка його кінця в нове місце на сечовому міхурі з його фіксацією.

Лапароскопічні технології дають можливість зробити це менш травматично, з кращою візуалізацією та швидшою реабілітацією пацієнта, при цьому зменшуючи ймовірність повторного виникнення нориці. З огляду на те, що сечовий міхур і сечовод – це дуже делікатні та ніжні структури, операцію необхідно проводити дуже обережно, не порушуючи структури тканин.

Лапароскопічний метод найкраще справляється з цим завданням, адже в нашому центрі така операція проводиться інструментами діаметром 5 мм при візуальному контролі ходу операції на великих моніторах з роздільною здатністю 4К зображення.

Стресове нетримання сечі та операція Берча

Ще одним розділом урогенітальних операцій є корекція стресового нетримання сечі. Стресовим називають варіант нетримання сечі, при якому підтікання виникає при різкій напрузі передньої черевної стінки – при кашлі, сміху, стрибках, піднятті тяжкості та ін. Це відбувається через зміщення уретри та шийки сечового міхура відносно їх нормального розташування. У такій ситуації просвіт уретри повноцінно не перекривається і при підвищенні тиску в черевній порожнині виникає мимовільне виділення сечі.

Причиною цього стану може бути травма під час пологів, ускладнення після операцій, а також вікові зміни тканин (послаблення тонусу сполучної тканини).

Раніше золотим стандартом вважалася відкрита операція Берча, яка виконувалася надлобковим доступом через розріз на черевній стінці. З появою нових технологій перевагу стали віддавати слінговим операціям – встановленню синтетичної сітчастої петлі. Однак, за останнє десятиліття використання сітчастих протезів у більшості країн Європи та Америки було обмежене або заборонене через велику кількість ускладнень, спричинених відторгненням сторонніх матеріалів.

Так, в останні роки все більш актуальним стало проведення лапароскопічного варіанту операції Берча – він поєднує в собі всі переваги класичної операції Берча, плюси малоінвазивної хірургії і при цьому в організм не поміщуються сторонні матеріали (сітчасті системи).

Саме тому, в нашому хірургічному центрі усі види вищеперерахованих операцій проводяться лапароскопічним доступом з використанням новітнього обладнання, що відповідає найвищим стандартам європейського рівня.

В останні роки питання тазової хірургії в гінекології набувають особливе значення.

Це обумовлено тим, що у порожнині тазу знаходиться велика кількість анатомічних структур, що тісно пов’язані між собою – жіночі репродуктивні органи зі зв’язковим апаратом, сечоводи, сечовий міхур, петлі кишківника, великі судини та нерви.

Операції на цих органах відносяться до різних розділів хірургії – загальна хірургія, гінекологія, урологія, судинна хірургія та інші. Тож традиційно їх виконують різні спеціалісти.

Проте зараз тазова хірургія виділяється в окремий підрозділ хірургії і багато спеціалістів високого рівня проводять втручання одразу на декількох з цих органів. Тому тазовий хірург повинен не тільки досконало знати анатомію усього тазового простору, але й мати досвід у проведенні операцій на будь-яких  тазових органах.

В урогінекології ми часто зустрічаємося з патологією, яка перебуває на стику гінекологічної та урологічної спеціальностей – зокрема, це нориці, які виникають після перенесених оперативних втручань або після проведення променевої терапії. Крім того, при онкологічних захворюваннях та тазовому ендометріозі часто бувають уражені одразу декілька тазових органів. Тож, для лікування таких патологій потрібні фахівці, які мають достатні знання у проведенні операцій на кожному з уражених органів.

Свищ (нориця) – це тонкий патологічний канал, через який з’єднуються два порожнисті органи – найчастіше це піхва та сечовод, піхва та сечовий міхур.

Міхурово-піхвовий свищ – це патологічне сполучення між сечовим міхуром і піхвою.Три найчастіші причини його виникнення – травми при операціях, травми під час пологів та наслідки променевої терапії. У жінок з таким захворюванням відбувається постійне мимовільне підтікання сечі з піхви і, залежно від розмірів нориці, самостійне сечовипускання може взагалі бути відсутнім. Також цей стан часто супроводжується запаленням слизової оболонки піхви через постійний контакт із сечею.

Якщо такий свищ є наслідком травми під час проведення операції, то підтікання сечі може початися і в перші дні після операції, але найчастіше це 7-11 день післяопераційного періоду.

Для лікування цього захворювання ми виконуємо малоінвазивну пластику міхурово-піхвового свища з його ушиванням. Вона може проводитися черезміхуровим та вагінальним доступами, проте малоінвазивний (лапароскопічний) метод набагато ефективніший, адже він забезпечує якісну візуалізацію операційного поля та більш комфортний доступ для хірурга. Особливо ці переваги важливі в тих випадках, коли свищ має довгий і тонкий хід, який практично неможливо ефективно усунути іншими методами.

Сечовідно-піхвовий свищ. Такий свищ з’являється між стінкою сечоводу і піхвою і іноді може не давати про себе знати протягом декількох місяців після початку захворювання. Формування сечовідно-піхвового свища може відбуватися при пошкодженні стінки сечоводу під час гінекологічної операції, при проведенні урологічних маніпуляцій на сечоводі, а також як наслідок променевої терапії. Основним симптомом, як і у випадку з міхурово-піхвовою норицею, є підтікання сечі з піхви. Однак, при сечовідно-піхвовій нориці підтікання зазвичай менш виражене, воно може турбувати жінку не постійно, а відбуватися лише паралельно зі звичайним сечовипусканням.

При лікуванні сечовідних нориць формується цистонеоанастомоз – проводиться видалення ураженої ділянки сечоводу та пересадка його кінця в нове місце на сечовому міхурі з його фіксацією.

Лапароскопічні технології дають можливість зробити це менш травматично, з кращою візуалізацією та швидшою реабілітацією пацієнта, при цьому зменшуючи ймовірність повторного виникнення нориці. З огляду на те, що сечовий міхур і сечовод – це дуже делікатні та ніжні структури, операцію необхідно проводити дуже обережно, не порушуючи структури тканин.

Лапароскопічний метод найкраще справляється з цим завданням, адже в нашому центрі така операція проводиться інструментами діаметром 5 мм при візуальному контролі ходу операції на великих моніторах з роздільною здатністю 4К зображення.

Стресове нетримання сечі та операція Берча

Ще одним розділом урогенітальних операцій є корекція стресового нетримання сечі. Стресовим називають варіант нетримання сечі, при якому підтікання виникає при різкій напрузі передньої черевної стінки – при кашлі, сміху, стрибках, піднятті тяжкості та ін. Це відбувається через зміщення уретри та шийки сечового міхура відносно їх нормального розташування. У такій ситуації просвіт уретри повноцінно не перекривається і при підвищенні тиску в черевній порожнині виникає мимовільне виділення сечі.

Причиною цього стану може бути травма під час пологів, ускладнення після операцій, а також вікові зміни тканин (послаблення тонусу сполучної тканини).

Раніше золотим стандартом вважалася відкрита операція Берча, яка виконувалася надлобковим доступом через розріз на черевній стінці. З появою нових технологій перевагу стали віддавати слінговим операціям – встановленню синтетичної сітчастої петлі. Однак, за останнє десятиліття використання сітчастих протезів у більшості країн Європи та Америки було обмежене або заборонене через велику кількість ускладнень, спричинених відторгненням сторонніх матеріалів.

Так, в останні роки все більш актуальним стало проведення лапароскопічного варіанту операції Берча – він поєднує в собі всі переваги класичної операції Берча, плюси малоінвазивної хірургії і при цьому в організм не поміщуються сторонні матеріали (сітчасті системи).

Саме тому, в нашому хірургічному центрі усі види вищеперерахованих операцій проводяться лапароскопічним доступом з використанням новітнього обладнання, що відповідає найвищим стандартам європейського рівня.

Нетримання сечі – це не норма. Подбайте про своє здоров’я вже зараз!

*  результати лікування індивідуальні та залежать від особливостей організму кожного пацієнта.

Copyright © 2021 IRIMI Group

Scroll Up