Пухлини яєчників: коли потрібна операція?

Пухлини яєчників — це поширена проблема серед жінок України. Вони можуть бути доброякісними та злоякісними. Важливо правильно оцінити стан пацієнтки та провести комплексну діагностику, щоб визначити характер новоутворення та вибрати тактику лікування. Операція потрібна далеко не завжди. Крім того, є різні типи хірургічного втручання. Більшість з них спрямовані на збереження органу. У статті ми розберемо причини, симптоми, діагностику пухлин яєчників та можливі типи операцій.

Що таке рак яєчників?

Рак яєчників (МКХ 10 код C56) належить до злоякісних утворень. На жаль, найчастіше він виявляється на пізніх стадіях. Тому рання діагностика та спостереження за симптомами вкрай важливі для успішного лікування.

Але не всі пухлини яєчників переростають у рак. Вони можуть бути доброякісними (наприклад, кісти). Серед усіх новоутворень яєчників рак становить приблизно 15–20 %, решта — це доброякісні або передракові новоутворення.

Види пухлин та їх схильність до малігнізації

Пухлини яєчників поділяються на два типи: доброякісні та злоякісні.

Доброякісні новоутворення, зазвичай, не поширюються іншими тканинами, ростуть повільно й не метастазують. Однак деякі з них перероджуються на злоякісні (малігнізуватися) за наявності певних умов.

Типи доброякісних новоутворень:

Фолікулярні кісти утворюються під впливом порушення овуляції, коли фолікул не лопається і перетворюється на кісту. Вони рідко малігнізуються і часто проходять самостійно через деякий час.
Кістозні тератоми (дермоїдні кісти) містять різні види тканин, включаючи волосся і шкіру. Найчастіше вони доброякісні, але в окремих випадках можуть трансформуватися в злоякісні пухлини.
Цистаденоми — епітеліальні кісти, що розвиваються на поверхні яєчника. Існують серозні та муцинозні форми. Муцинозні цистаденоми мають більший ризик малігнізації.
Ендометріоми — кісти, спричинені ендометріозом, містять всередині кров, яка виділяється зі стінки кісти в період менструації. Малігнізація таких кіст можлива, але це відбувається вкрай рідко.
Фіброми — доброякісні пухлини, які складаються з фіброзної тканини. Рідко можуть перетворюватися на злоякісні.

Злоякісні пухлини (рак яєчників) — це агресивні новоутворення, які можуть швидко рости, поширюватися на інші органи та тканини та давати метастази.

Основні види злоякісних пухлин:

Епітеліальний рак яєчників — найпоширеніший тип, що розвивається з клітин на поверхні яєчника.
Герміногенні — виникають із клітин, які утворюють яйцеклітини. Цей тип найчастіше зустрічається в молодих жінок.
Стромальні — розвиваються з клітин, які підтримують структуру яєчника.

Рак яєчників може розвинутися в будь-якому репродуктивному віці та постменопаузальному періоді. Але найбільший ризик розвитку в жінок старше 50 років.

Причини

Точні причини виникнення пухлин яєчників часто залишаються незрозумілими. До основних із можливих причин належать:

Генетична схильність. Жінки, які мають близьких родичів (мати, сестра чи дочка) з діагнозом рак яєчників чи доброякісні новоутворення мають підвищений ризик. Особлива увага приділяється мутаціям генів BRCA1 та 2, які пов’язані з більш високим ризиком розвитку онкологічних захворювань.
Гормональні розлади. Під час розвитку порушення функціонування статевих та нестатевих гормонів.
Ендометріоз. Жінки з ендометріозом мають підвищений ризик розвитку певних типів пухлин яєчників, включаючи рідкісний тип — ендометріоїдну карциному.
Супутні захворювання та знижений імунітет. Імунітет відіграє ключову роль у боротьбі з атиповими клітинами, що формуються. Тому через розвиток системних та хронічних станів підвищується ризик формування пухлин.
Вплив довкілля та спосіб життя. Ожиріння, вживання продуктів із високим вмістом жирів, куріння та вплив токсичних речовин пов’язані з вищим ризиком розвитку онкологічних патологій.

Жінки, які ніколи не народжували, мають більш високий ризик, ніж ті, хто мав хоча б одну вагітність. А тривале використання гормональних контрацептивів може знижувати ризик раку яєчників, тоді як замісна гормональна терапія після менопаузи може його підвищувати.

Симптоми

Як доброякісні (наприклад, кіста), так і злоякісні пухлини яєчників можуть виявлятися схожими симптомами. Однак рак яєчників часто тривалий час протікає безсимптомно, що ускладнює ранню діагностику. Основні симптоми:

тупий або гострий біль у нижній частині живота або тазу, посилюється під час фізичних навантажень чи інтимної близькості;
постійне здуття та збільшення живота, відчуття тяжкості, що може бути пов’язане з накопиченням рідини в черевній порожнині (асцит);
порушення роботи кишківника — запори, діарея чи труднощі з випорожненням кишківника;
прискорене сечовипускання або відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
нерегулярні або надто рясні менструації;
втрата апетиту та швидке насичення;
постійна втома та зниження життєвої енергії;
різка втрата ваги без видимої причини;
біль у попереку.

Симптоми часто неспецифічні. Їх можна легко сплутати з іншими захворюваннями. Тому дуже важливо пройти обстеження через розвиток вищезгаданих симптомів.

Діагностика

Для точного виявлення патології та визначення її природи проводиться комплексна діагностика.

Першим етапом діагностики є консультація з гінекологом. Лікар збирає анамнез — інформацію про симптоми, їхню тривалість, сімейну історію (наявність раку яєчників або молочної залози в родичів), а також уточнює наявність інших захворювань, які можуть сприяти розвитку новоутворень. Потім проводиться фізикальний огляд.

Далі лікар дає направлення на УЗД. Ультразвукове дослідження органів малого таза — це один із найважливіших інструментів діагностики. Він дає змогу визначити наявність кісти, пухлини, її розміри, структуру та розташування.

Аналізи крові допомагають оцінити загальний стан організму та виявити онкомаркери, які можуть вказувати на злоякісний процес. Проводиться оцінка наявності CA-125 та HE4. Це маркери, підвищення яких може свідчити про наявність пухлини. Також призначають загальний аналіз крові та генетичне тестування. Останній аналіз необхідний для виявлення мутацій у генах BRCA1 і BRCA2. Ці мутації підвищують ризик розвитку раку яєчників та молочної залози.

КТ та МРТ застосовуються для більш детального обстеження, якщо УЗД виявило підозріле новоутворення. Ці методи допомагають отримати чіткі зображення органів малого таза та черевної порожнини, а також оцінити наявність метастазів.

Якщо пухлина виглядає підозріло, може бути потрібна операція та її видалення з подальшим гістологічним дослідженням. Це дає можливість точно визначити, є вона злоякісною чи доброякісною. Таке втручання часто проводять лапароскопічно через невеликі проколи.

Види оперативного втручання

Лікування раку яєчників часто потребує хірургічного втручання. Залежно від стадії захворювання та загального стану пацієнтки лікар-гінеколог може запропонувати один або кілька хірургічних методів. Розглянемо основні з них.

Сальпінгоофоректомія

Сальпінгоофоректомія — видалення одного або обох яєчників разом із матковими трубами. Операція проводиться під час розвитку пухлини, що не піддається іншим типам лікування. Також іноді її проводять на ранніх стадіях раку або за наявності кіст із підозрою на злоякісність (наприклад, при мутації в генах BRCA1/2). Втручання може бути одно- або двостороннім, залежно від поширення раку.

Операція проводиться під загальним наркозом лапароскопічним чи відкритим методом (лапаротомія). Під час лапароскопії хірург робить лише кілька невеликих розрізів, через які вводяться інструменти та видаляються уражені тканини.

Період реабілітації після лапароскопії зазвичай коротший і менш болісний, ніж після лапаротомії — близько 1–2 тижнів з випискою з лікарні зазвичай вже на другий день після операції. Повне відновлення після більш інвазивного втручання може тривати до 4–6 тижнів.

Повна гістеректомія з видаленням придатків

Повна гістеректомія — це видалення матки, іноді разом із шийкою матки. Цей метод часто застосовується на більш пізніх стадіях розвитку. Наприклад, коли пухлина поширюється на прилеглі органи, включаючи матку. Це необхідно для зниження ризику рецидиву під час агресивних форм раку.

Операція також може проводитися лапароскопічним або відкритим шляхом через розріз внизу живота (черевна гістеректомія). Залежно від поширення раку, можуть видалятися і інші навколишні тканини та органи.

Відновлення після повної гістеректомії може займати до кількох тижнів. У перші тижні після операції важливо уникати фізичного навантаження та стежити за процесом загоєння швів.

Оментектомія

Оментектомія — це хірургічне видалення сальника, тканини, яка покриває черевну порожнину та органи. Сальник може бути одним із перших місць, куди поширюється рак, та його видалення може допомогти зменшити поширення хвороби.

Операція за потреби проводиться разом з іншими методами видалення пухлини. Оментектомія допомагає запобігти подальшому поширенню раку та покращити прогноз.

Реабілітація займає приблизно 4–6 тижнів. Вона залежатиме від обсягу видаленої тканини та стану пацієнтки. Потрібен контроль лікаря на етапі відновлення.

Циторедуктивна хірургія

Циторедуктивна хірургія — це видалення якомога більшого обсягу пухлини перед початком хімієтерапії. Цей метод спрямований на зменшення маси новоутворення для покращення ефективності подальшого лікування. Найчастіше застосовується на пізніх стадіях.

Під час операції видаляються всі доступні осередки ракових клітин у черевній порожнині. Після цього призначається хімієтерапія для знищення злоякісних клітин, що залишилися.

Відновлення після циторедуктивної хірургії може тривати довше, ніж після менш обширних хірургічних втручань.

Інші варіанти лікування

Крім оперативного втручання, доступні інші методи. Вони часто застосовуються як окремі варіанти лікування або в комбінації один з одним. Доступні:

Хіміотерапія. Часто призначається до та після операції, особливо при злоякісному процесі. До хірургічного втручання хіміотерапія допомагає зменшити розмір пухлини. А після — дозволяє знищити ракові клітини, що залишилися, і запобігти рецидиву. Основні препарати для хімієтерапії у разі раку яєчників включають платинові похідні (цисплатин, карбоплатин) та таксани (паклітаксел). Лікування проводиться курсами з перервами для відновлення організму.
Гормональна терапія. Застосовується у разі гормонозалежних новоутвореннях. Препарати пригнічують вироблення гормонів, які можуть стимулювати ріст пухлини. Гормональна терапія часто використовується для жінок у менопаузі або за неможливості хірургічного лікування.
Таргетна терапія. Сучасний метод лікування, спрямований на конкретні молекули, що беруть участь у зростанні пухлини. Препарати блокують ріст ракових клітин або порушують кровопостачання новоутворення. Цей метод використовується в комбінації з хімієтерапією або рецидивом раку яєчників.
Променева терапія. Використовується рідше, але може бути призначена для знищення пухлинних клітин, що залишилися після операції або при метастазах в інших органах. Зазвичай це допоміжний метод у комбінації з хірургічним лікуванням та хіміотерапією.
Імунотерапія. Спрямована на активацію власної імунної системи для боротьби з пухлиною. Цей метод застосовується в рамках клінічних досліджень або за стійкості пухлини до стандартних методів лікування.

Вибір методу лікування залежить від багатьох факторів, й остаточне рішення приймається після консультації з лікарем. У більшості випадків поєднання хірургічного лікування та хімієтерапії дає найкращі результати.

Коли потрібна операція?

Операція на яєчниках показана у випадках, коли пухлина є загрозою для здоров’я або життя пацієнтки. У разі виявлення кісти хірургічне втручання може знадобитися, якщо вона досягає великого розміру, викликає сильний біль або є ризик її розриву.

Якщо діагностовано рак яєчників, хірургічне видалення пухлини є основним методом лікування. Лікар приймає рішення на підставі розміру, характеру новоутворення та загального стану пацієнтки. Після видалення завжди проводиться її гістологічне дослідження для визначення її типу та вибору можливого подальшого лікування.

Профілактика

Профілактика новоутворень включає регулярні огляди в гінеколога та проведення УЗД, особливо якщо жінка належить до групи ризику. Лікар може рекомендувати контроль рівня гормонів, щоб зменшити ризик виникнення кісти або пухлини.

Прогноз раку яєчників

Коли новоутворення є доброякісним (наприклад, кіста), можливе спостереження без оперативного втручання. Головна умова, вона має бути маленькою і не збільшуватись у розмірах. Прогноз при такому варіанті є сприятливим, особливо якщо регулярно проводяться обстеження для моніторингу стану яєчників.

Однак, якщо розвивається рак яєчників або доброякісне новоутворення швидко збільшується, спостереження без операції може призвести до погіршення стану. Пухлина може поширюватися на інші органи, викликаючи ускладнення, такі як метастаз, розрив кісти й торсії яєчника (перекрута).

Без оперативного лікування прогноз за наявності злоякісного процесу значно погіршується. Статистично, жінки з раком яєчників на пізніх стадіях, які не отримують хірургічного або комбінованого лікування (операція та хіміотерапія), мають низькі шанси на виживання, оскільки захворювання прогресує та стає некерованим.

При злоякісних новоутвореннях прогноз залежить від стадії раку на момент лікування та обсягу оперативного втручання. У разі, коли рак виявлено на ранніх етапах і вдається повністю видалити пухлину, шанси на повне одужання значно вищі. Виживання може досягати 90 % протягом 5 років після операції.

На пізніх етапах захворювання прогноз може змінюватись. Чим більше пухлинної маси вдалося видалити під час операції, тим кращі шанси на виживання. У середньому, на пізніх стадіях раку яєчників 5-річне виживання становить близько 30–40 %.

Будьте уважні до свого здоров’я, адже своєчасна турбота про нього допомагає уникнути серйозних проблем. Якщо ви маєте у вас розвиваються симптоми, які насторожують, не нехтуйте! Краще звертайтеся до професіоналів IRIMI Group & Medical Plaza.

IRIMI Group

E-mail і адреса

Телефон

Cоцмережі

* результати лікування індивідуальні та залежать від особливостей організму кожного пацієнта.

Заказать звонок