Лейоміома матки: причини, симптоми та лікування вузлів лейоміоми

myoma_usg

Лейоміома матки, також відома як гормонально-залежна міома матки, доброякісне новоутворення, яке найчастіше розвивається у м’язовому шарі матки та формується через порушення гормонального фону. У поодиноких випадках захворювання може виникати й в шийці матки.

Розміри лейоміоми можуть змінюватися внаслідок розвитку від кількох міліметрів до 20 і більше сантиметрів у діаметрі, а вага – від кількох грамів до кілограма і більше.

Розберімося, що це за проблема, наскільки вона небезпечна для здоров’я, які симптоми лейоміоми матки існують, і коли варто розпочинати лікування.

Види лейоміоми матки

Існує кілька видів лейоміом:

  • інтрамуральні – у м’язовій стінці матки;
  • субсерозні – від стінки матки до черевної порожнини;
  • субмукозні (підслизові) – у підслизовому шарі;
  • інтралігаментарні – між зв’язками;
  • цервікальні – знаходяться у шийці.

Всі види лейоміоми, включаючи підслизові, є доброякісними, що означає, що вони не є раковими та рідко перетворюються на злоякісні пухлини.

Причини лейоміоми матки

Причини лейоміоми матки остаточно не вивчені. Але основним чинником її розвитку вважається порушення вироблення гормонів. Найчастіше цю роль виконує основний жіночий статевий гормон – естроген. У разі підвищення його рівня лейоміома формується і починає зростати. Також вона часто збільшується під час вагітності, коли рівень естрогену високий, та зменшується після менопаузи, коли рівень естрогену знижується. Прогестерон також стимулює ріст пухлин, сприяючи клітинному поділу у тканинах матки.

Інші причини лейоміоми матки:

  • генетична схильність (захворювання у близьких родичів – матері чи сестри);
  • пізній репродуктивний вік (найчастіше розвиваються у жінок віком після 40 років);
  • ожиріння (жирова тканина виробляє естроген, що може підвищувати загальний рівень гормону в організмі);
  • ранній вік менархе (початок менструацій у 9-10 років);
  • пізні пологи чи їх відсутність;
  • хронічні запальні процеси;
  • приналежність до негроїдної раси;
  • приймання фітоестрогенів, що містяться в деяких харчових добавках;
  • приймання препаратів для менопаузної гормонотерапії, що містять естроген та прогестерон.

Пошук причини розвитку лейоміоми допомагає у розробці стратегій профілактики та лікування міом, дозволяючи пацієнтці своєчасно розпочати лікування та знизити ризик ускладнень.

Симптоми лейоміоми матки

Основні симптоми лейоміоми матки:

  • тривалі місячні з рясними виділеннями – сильні кровотечі, які тривають довше звичайного, можуть призвести до анемії та втоми;
  • кров’янисті виділення поза місячними, включаючи статевий акт, іноді рясні та такі, що супроводжуються дискомфортом;
  • ниючі, тягнучі, гострі або переймоподібні болі внизу живота, іноді вони посилюються перед менструацією або в процесі статевого акту;
  • збільшення розмірів живота та відчуття тиску/переповнення, викликане збільшенням розмірів матки через лейоміому;
  • біль та/або кров під час або після статевого акту.

Далеко не всі жінки відчуватимуть симптоми лейоміоми матки. У більшості жінок пухлина може бути виявлена випадково під час скринінгу.

Лейоміома матки: наслідки

Лейоміома матки зазвичай не становить загрози життю, проте може призвести до наступних наслідків:

  1. Рясні менструальні кровотечі – сильні кровотечі під час менструації можуть призвести до анемії, втоми, запаморочення та інших проблем зі здоров’ям.
  2. Безпліддя – захворювання може деформувати порожнину матки, що завадить імплантації ембріона або перекриє маткові труби, що унеможливить зачаття.
  3. Нетримання сечі – великі новоутворення, розташовані поблизу сечового міхура, можуть давити на нього, викликаючи нетримання сечі.
  4. Закрепи – пухлини, розташовані поблизу прямої кишки, можуть давити на неї, викликаючи запори.
  5. Передчасні пологи – підслизові міоми, які розташовані в порожнині матки, можуть викликати передчасні пологи або призвети до невиношування вагітності.
  6. Перекрут ніжки – у поодиноких випадках пухлина на ніжці може перекручуватися, призводячи до гострого болю, нудоти та блювання.

Також не можна виключати процес малігнізації – переродження в злоякісну пухлину.

Діагностика та варіанти лікування

Діагностика захворювання включає:

  • УЗД та МРТ – дозволяє діагностувати захворювання та візуалізувати пухлину;
  • гістероскопія – допомагає оглянути порожнину матки зсередини, на наявність новоутворень на рівні слизової, підслизової та ін.;
  • лапароскопія – малоінвазивний метод, що дозволяє оглянути органи малого таза, діагностувати пухлину та видалити її.

Але лікар також призначає пацієнту додаткові дослідження та аналізи, щоб зрозуміти причини розвитку захворювання.

Існує кілька варіантів лікування захворювання:

  • спостереження – якщо симптоми лейоміоми матки не спостерігаються, пухлину можна не видаляти та мінімум раз на рік проходити профілактичний огляд у гінеколога;
  • медикаментозне лікування – пацієнтці призначають гормональні препарати, які зменшують розміри міоми та полегшують симптоми;
  • хірургічне лікування – хірургічне видалення новоутворення може бути рекомендоване лікарем, якщо воно викликає сильні симптоми або впливає на фертильність.

Дуже важливо проходити своєчасну скринінгову діагностику жіночого здоров’я. Це дозволить не прогаяти момент, коли захворювання почне розвиватися, щоб розпочати лікування на ранніх етапах.

Лейоміома матки, хірургічне лікування та реабілітація

Основні методи хірургічного лікування:

  1. Міомектомія – це хірургічне лікування, коли видаляється пухлина, а сама матка зберігається. Цей метод лікар призначає жінкам, які планують вагітність у майбутньому. Розрізняють лапароскопічну, гістероскопічну та абдомінальну міомектомію. Гістероскопічна міомектомія проводиться у випадку видалення невеликих міом, що розташовані блзько до порожнини матки.
  2. Гістеректомія – це хірургічне лікування, коли видаляється пухлина разом із маткою. Підходить пацієнткам із величезними лейоміомами, які не планують вагітність або пацієнткам в менопаузі. Розрізняють лапароскопічну, абдомінальну та вагінальну гістеректомію. 

Час реабілітації після хірургічного лікування залежить від типу хірургічної операції та індивідуальних особливостей пацієнтки. Найбільш оптимальний метод у більшості випадків – лапароскопічна операція, адже вона забезпечує більш швидке відновлення, відсутність великого шраму від розрізу та кращу візуалізацію під час операції.

*  результати лікування індивідуальні та залежать від особливостей організму кожного пацієнта.

Copyright © 2025 IRIMI Group

Scroll Up