Хірургічне лікування фіброми матки: показання та наслідки
Фіброміома матки це доброякісне новоутворення. Але попри свою природу, вона може значно впливати на здоров’я жінки і якість її життя. Залежно від розміру, локалізації та симптомів, для усунення фіброми може бути необхідним хірургічне лікування. Давайте докладніше розберемо признаки фіброміоми, методи діагностики та лікування.
Що таке фіброміома матки?
Фіброміома матки МКХ-10 — це утворення, яке розвивається з гладком’язових клітин матки. Її також називають міома, лейоміома чи фіброма. Вона розростається внаслідок неконтрольованого розростання клітин. Це призводить до утворення так званих вузлів, які являють собою фіброму. Процес розростання клітин м’язової тканини пов’язаний із гормональним фоном жінки. Так, естроген і прогестерон можуть спровокувати надмірний поділ клітин, який призводить до утворення цих пухлин.
Новоутворення може мати різні розміри — від кількох міліметрів до десятків сантиметрів, займаючи значну частину матки або, навіть, розповсюджуючись за її межі. У деяких випадках у жінок може розвиватися кілька фібром одночасно.
Фіброміома матки є однією з найчастіших проблем, з якою стикаються жінки репродуктивного віку, і це не перебільшення. В Україні, як і у всьому світі, вона розвивається в значної частини жінок. За статистикою, кожна третя жінка репродуктивного віку має фіброміому, і це лише за офіційними даними. Але реальна цифра може бути ще вищою, адже не у всіх жінок вона виявляється явними симптомами.
Причини розвитку фіброміоми
Причини розвитку фіброміоми матки — це не один чинник, а цілий комплекс різних процесів, що відбуваються в організмі жінки.
Гормональна теорія виникнення фіброміоми — одна з найпоширеніших. Жіночі статеві гормони, естрогени та прогестерон стимулюють ріст тканин органу. Під їх впливом клітини гладких м’язів починають ділитися надто активно, що призводить до утворення вузлів. Важливо, що в період менопаузи, коли рівень гормонів різко знижується, фіброміоми часто припиняють рости або навіть зменшуються в розмірі. Це один із доказів впливу гормонального фону на розвиток цієї патології.
Інші причини розвитку фіброміоми:
- Генетика. Якщо в матері чи бабусі була фіброміома, ймовірність її виникнення в наступного покоління висока. Це пов’язано зі спадкової схильністю до патологічного зростання клітин.
- Хронічний стрес та постійна нервова напруга. Вони можуть спричинити гормональні збої, що, своєю чергою, провокує зростання фіброміоми. Так, постійний стрес може змусити організм виробляти більше гормонів, порушуючи природний баланс.
- Запальні процеси органів малого таза. Запалення, що повторюються, чи то хронічні інфекції або навіть наслідки операцій, можуть змінювати структуру тканини матки, що створює сприятливу основу для формування фіброміом.
- Травми. Це можуть бути аборти, вишкрібання, пологи з ускладненнями. Усі ці втручання можуть пошкодити тканини матки, й організм, намагаючись їх відновити, може запустити процес гіперплазії — надлишкового зростання клітин, що призведе до утворення фіброміоми.
Також не можна забувати про вплив способу життя. Ожиріння, неправильне харчування, сидячий спосіб життя — це чинники ризику. Річ у тому, що жирова тканина сама є джерелом естрогену. Чим більше жирової тканини, тим більше гормонів. А підвищений рівень естрогенів — один із ключових факторів розвитку фіброміоми.
Симптоми фіброми
Фіброміома часто розвивається без прояву симптомів й багато жінок можуть роками не підозрювати про її наявність. Часто фіброміома виявляється випадково на УЗД — пацієнтка приходить за зовсім іншої причини.
Але все ж таки є симптоми, які допоможуть запідозрити розвиток захворювання. Фіброміома матки, симптоми може мати наступні:
- Зміни в менструальному циклі. Місячні можуть стати більш рясними (менорагія) і тривалими (замість звичних 3–7 днів, місячні йдуть 10–12 днів). Причина в тому, що вузол фіброміоми збільшує площу маткової порожнини, а також впливає на скорочення її м’язів. Останнє ускладнює зупинку кровотечі.
- Міжменструальні кров’яні виділення. Цей симптом трапляється не так часто.
- Болі внизу живота — ниючі, постійні або періодичні. Часто жінки описують відчуття тиску в малому тазі чи відчуття розпирання. Біль часто посилюється під час менструації, фізичного навантаження або навіть тривалого стояння. Іноді біль може мати переймоподібний характер.
- Проблеми із сечовипусканням та кишківником. Якщо фіброміома вузлувата й розташована в передній стінці матки, вона тисне на сечовий міхур, спричиняючи часті позиви до сечовипускання. Жінка може відчувати, що їй завжди хочеться в туалет, навіть якщо сечовий міхур не наповнений. Розташування на задній стінці органу може тиснути на пряму кишку, спричиняючи запори або відчуття неповного спорожнення кишківника.
- Проблеми із репродуктивною функцією. Фіброміома може спричинити безпліддя або викидні.
- Загальне погіршення здоров’я. Слабкість та швидка стомлюваність. Це пов’язано з тим, що часті й рясні кровотечі призводять до анемії — дефіциту заліза в організмі.
Ще один симптом полягає у збільшенні розмірів живота при великих міомах – як під час вагітності.
Діагностика фіброміоми
Діагностика фіброміоми — це ключовий етап у лікуванні новоутворення. Вона включає кілька етапів:
- Консультація гінеколога. Лікар оцінює скарги пацієнтки, а потім ставить додаткові питання для визначення всіх можливих симптомів. Після цього гінеколог проводить гінекологічний огляд. Під час пальпації матки можна запідозрити розвиток фіброміоми. Далі лікар направляє на інструментальну діагностику: УЗД, КТ, МРТ чи проведення гістероскопії.
- Ультразвукове дослідження, або УЗД. Дає можливість не тільки побачити розміри та розташування вузлів, але й оцінити їхню структуру. Сучасні УЗД-апарати дають змогу детально розглянути вузлики навіть невеликого розміру.
- КТ чи МРТ. Призначають, якщо УЗД не дає повної картини розвитку фіброміоми чи з низки показань та за наявності деяких симптомів. Обидва методи дають змогу детально візуалізувати як саму матку, так й сусідні органи.
- Гістероскопія. Процедура, за якої оглядають порожнину матки зсередини з допомогою спеціального оптичного приладу. Гістероскопія особливо корисна за наявності субмукозної фіброміоми. У багатьох випадках гістероскопію використовують не лише як діагностику, а й як лікувальний метод для видалення невеликих субмукозних вузлів.
Також перед призначенням лікування лікар може дати направлення на лабораторну діагностику. Наприклад, щоб оцінити рівень гормонів у крові. Це дозволить визначити етіологічний чинник розвитку фіброми. Ще важливо визначити кількість гемоглобіну та заліза в крові. Оскільки через рясні та тривалі місячні, кровотечі в інші фази циклу може розвинутися анемія. Цей стан також спричиняє погіршення якості життя пацієнтки.
Варіанти лікування
Лікування фіброміоми матки включає як консервативні, так й хірургічні методи.
Консервативні методи це медикаментозна терапія, спрямована на зменшення симптомів, таких як болі та рясні менструації. До препаратів вибору належать гормональні препарати та НПЗП.
Також лікар може рекомендувати спостереження за фіброміомою з регулярним оглядом раз у пів року або раз на рік. Наприклад, коли вона менше ніж 3 см і не спричиняє жодних симптомів. За такою рекомендацією достатньо періодично проводити діагностику її розміру за допомогою УЗД та спостерігати за станом жінки.
Показання до хірургічного лікування
Під час постановки діагнозу фіброміома матки далеко не завжди лікар призначає оперативне втручання. Хірургічне лікування необхідне лише в низці випадків, коли:
- фіброміома досягає таких розмірів, що починає серйозно порушувати функції сусідніх органів;
- розвиваються маткові кровотечі;
- відбувається швидке зростання пухлини;
- пухлина спричиняє хронічний біль внизу живота;
- фіброма заважає зачаттю або може спровокувати викидень.
Також операція необхідна, коли розвивається ускладнення фіброміоми — некроз. Це вже стан, який загрожує життю та потребує негайного хірургічного втручання.
Варіанти хірургічного лікування
Хірургічне лікування передбачає проведення однієї з кількох операцій:
- Міомектомія. Видаляється лише фіброміома, матка при цьому зберігається. Вона підходить жінкам, які хочуть зберегти свою репродуктивну функцію. Є кілька підходів до міомектомії:
- Лапароскопічна міомектомія — мінімально інвазивне операційне лікування, яке потребує лише кількох маленьких розрізів у черевній порожнині. З допомогою спеціальної камери та інструментів новоутворення видаляється, що дає змогу уникнути великого розрізу та зменшити час відновлення.
- Відкрита міомектомія — лікування проводиться, коли вузли великі або розташовані так, що їх складніше дістати лапароскопічно. Мається на увазі більший розріз на животі. Це більш інвазивний підхід, і час відновлення буде довшим, він необхідний лише у певних випадках.
- Гістеректомія — це операція з видалення матки, і вона показана у випадках, коли наявні великі фіброми, дужа кількість вузлів та коли пацієнтка не має репродуктивних планів. Лікування виконується як лапароскопічно, так і відкритим методом, залежно від ситуації.
Іноді, якщо фіброми розташовані у важкодоступних місцях або якщо жінка має супутні захворювання, призначається емболізація. Емболізація маткових артерій — це процедура, яка блокує кровотік до фібром, що призводить до їх зменшення. Це менш інвазивне лікування, але воно може спричиняти велику кількість небажаних ефектів. Важливо пам’ятати, що цей метод не видаляє фіброми, а лише зменшує їх розмір.
Наслідки хірургічного лікування фіброми матки
Як і будь-яке хірургічне втручання, видалення фіброми матки має свої наслідки та можливі ризики. Вони можуть змінюватись залежно від обраного методу операції та індивідуальних особливостей організму пацієнтки:
- Болючість та відновлення. Незалежно від того, була проведена лапароскопічна або лапаротомічна операція, після хірургії потрібен час для відновлення. Лапароскопічні втручання зазвичай мають коротший відновлювальний період.
- Рецидив фібром. Хоча міомектомія зберігає матку, існує ризик того, що фіброми можуть з’явитися знову. У деяких жінок після видалення однієї фіброми можуть розвинутись нові утворення через кілька років.
- Безпліддя. Попри те, що міомектомія спрямована на збереження репродуктивної функції, у деяких випадках можуть виникати ускладнення, такі як утворення рубців на матці, які ускладнюють зачаття або перебіг вагітності. У разі гістеректомії, подальша вагітність не буде можлива.
- Гормональні зміни. У жінок, яким проводиться гістеректомія з видаленням яєчників (гістероофоректомія), можуть спостерігатися зміни в гормональному фоні, що призводить до розвитку симптомів, схожих на менопаузу (припливи, перепади настрою, зниження лібідо).
Але зазвичай операція з видалення фіброміоми матки, або то міомектомія, або гістеректомія, не впливає негативно на якість життя пацієнтки, як фізично, так і психологічно. Відновлення після таких втручань включає кілька етапів, кожен із яких має свої особливості.
Тож не нехтуйте відвідуванням гінеколога хоча б раз на рік. А за наявності діагнозу фіброміома матки — звертайтеся до клініки IRIMI Group & Medical Plaza. Наші спеціалісти розроблять індивідуальний план лікування. А за потреби проведуть оперативне втручання, користуючись сучасним обладнанням та методами, які спрямовані на збереження органу. Чекаємо на вас та бажаємо здоров’я!
E-mail і адреса
- irimigroup.ua@gmail.com
- проспект О.Поля, 141-А, Дніпро
* результати лікування індивідуальні та залежать від особливостей організму кожного пацієнта.
Copyright © 2024 IRIMI Group