Крауроз вульви - причини, симптоми, лікування

Крауроз вульви – причини, симптоми, лікування

Крауроз вульви – це хронічний патологічний стан, при якому розвиваються атрофічні зміни шкіри та слизової оболонки вульви, що призводять до дистрофічних процесів на зовнішніх статевих органах.

У МКХ 10 крауроз вульви позначається як N90.5., до якого належать доброякісні ураження, включаючи крауроз та інші дистрофічні зміни вульви.

При підозрі на крауроз вульви та розвитку симптомів необхідно звернутися до гінеколога. Коли у пацієнтки початкова стадія розвитку патології, набагато легше зупинити атрофію та отримати позитивний результат лікування. Це дозволить позбутися всіх ознак та залишити розвиток атрофії.

Крауроз вульви: причини розвитку

Точні причини, чому розвивається крауроз вульви, до кінця не з’ясовано, але існує низка факторів, які можуть впливати на його виникнення:

зниження рівня естрогену внаслідок менопаузи, видалення яєчників тощо;
аутоімунні захворювання (системна склеродермія та ін.);
хронічні інфекційні процеси сечостатевої системи;
генетична схильність;
цукровий діабет;
захворювання щитоподібної залози;
депресія, стрес та інші психологічні фактори.

Також до причин краурозу вульви відноситься використання агресивних мийних засобів, носіння тісної білизни та інші фактори, які можуть дратувати ніжну шкіру вульви, можуть посилити симптоми захворювання.

Симптоми краурозу вульви

Крауроз вульви проявляється різними ознаками. Він часто викликає не просто дискомфорт, а нестерпний свербіж, що особливо посилюється вночі. Постійне розчісування стоншують і травмують ніжну шкіру, роблячи її ще більш вразливою. Поява ерозій, що супроводжуються болісним болем, особливо при сечовипусканні. Інші симптоми краурозу вульви:

сухість, печіння та болючість під час статевого акту та сечовипускання;
білі плями на шкірі вульви, які можуть нагадувати зморшки;
зниження еластичності шкіри вульви, що може призвести до її зморщування та зменшення у розмірах;
відчуття дискомфорту, печіння або поколювання в області вульви під час ходьби;
зниження статевого потягу та труднощі з досягненням збудження;
тривога, депресія та інші психологічні проблеми, спричинені симптомами захворювання.

Не у всіх жінок, у яких розвивається крауроз вульви будуть усі симптоми. У деяких може бути лише кілька легких ознак, у той час, як в інших – вони будуть більш яскраво вираженими.

Види та стадії розвитку

Крауроз вульви має два основні види – первинний та вторинний. При первинному – ознаки стану розвиваються вперше, а під час вторинного – на тлі іншого захворювання.

Крауроз вульви зазвичай розвивається поступово протягом тривалого часу і має три стадії розвитку:

початкова стадія – характеризується легким та незначним проявом симптомів;
атрофічна стадія – проявляється ознаками атрофії, шкіра вульви стає тоншою, а статеві губи зменшуються у розмірах;
склеротична стадія – шкіра вульви стає дуже тонкою, білою та щільною, процес призводить до звуження та зниження еластичності піхви.

У деяких жінок крауроз вульви зупиняється на початковій стадії. Але це не виключає можливого прогресування в майбутньому і того, що це хронічний стан. Початкова стадія вторинного краурозу потребує визначення причини та можливого подальшого лікування основного захворювання у гінеколога та суміжних фахівців.

Лікування

Перед початком лікування необхідно прийти на консультацію до гінеколога, який збере анамнез пацієнта, проведе фізикальний огляд та біопсію вульви. Біопсія – це процедура, коли невеликий зразок тканини вульви видаляється для лабораторного дослідження. Біопсія може допомогти підтвердити діагноз крауроз вульви, виключити інші захворювання та вибрати тактику лікування.

Немає єдиного загальноприйнятого методу лікування крауроз вульви. Лікування спрямоване на полегшення симптомів та уповільнення прогресування захворювання.

Гінеколог може призначити такі варіанти лікування:

місцеві гормональні препарати – креми або мазі, які містять естроген або тестостерон, що може допомогти покращити еластичність шкіри вульви та зменшити свербіж та печіння;
системні гормональні препарати – КОК або замісна гормональна терапія;
вагінальні зволожувачі – з метою зменшення сухості та печіння;
антигістамінні препарати – для зменшення сверблячки;
знеболювальні.

У тяжких випадках може знадобитися хірургічне лікування для видалення ураженої тканини, яке проводиться хірургом-гінекологом. Але вибір методу лікування безпосередньо залежатиме від виду, стадії та іноді причини розвитку патологічного стану.

IRIMI Group

E-mail і адреса

Телефон

Cоцмережі

* результати лікування індивідуальні та залежать від особливостей організму кожного пацієнта.

Заказать звонок